В художніх творах письменники часто використовують методи порівняння, щоб досягти більшої виразності, підкреслити ті чи інші риси, натякнути на глибинний зміст твору. Антитеза допомагає чіткіше висловити свої думки й донести їх до читача. Що таке антитеза, її визначення та особливості вживання, приклади антитези в літературі – читайте в статті.
Визначення антитези
Мистецтво привертає увагу спостерігачів своєю унікальністю, можливістю поринути у дивовижній світ, познайомитись з прекрасним. У літературі це досягається за допомогою художніх засобів, найяскравішим з яких є антитеза. Це такий літературний прийом, в основі якого лежить протиставлення двох схожих явищ або персонажів. Наприклад, зійшлись, як лід і полум’я, покохав розумний дурну. У казках такий художній засіб зустрічається при порівнянні добра й зла, а підкреслити антитезу допомагають епітети. На основі цього порівняння можуть складатися цілі твори чи окремі частини.
Отже, антитеза — це стилістичний прийом, при якому два протилежні поняття або твердження розміщуються поруч для того, щоб підкреслити їх різницю. Це створює яскравий контраст і дозволяє краще зрозуміти обидва елементи порівняння. Наприклад, “свобода і рабство”, “радощі і страждання”.
Своє походження термін несе з давньогрецьких витоків, у перекладі означає «протиставлення». Слово «анти» має в основі заперечення, а «теза» – це вислів. Дослівно антитеза – це заперечення, порівняння протилежних понять чи явищ. Антитеза може використовуватись не тільки в літературі, а й у наукових працях, журналістиці, ораторському мистецтві, філософії. Науковці стверджують, що будь-яка ідея має свою повну протилежність (антитезу). На цьому базуються деякі докази, це допомагає зробити нові відкриття.

Укрліб (бібліотека української літератури) дає наступне визначення з енциклопедії: «Антитеза – це стилістична фігура, що утворюється зіставленням слів або словосполучень, протилежних за своїм змістом».
Не плутати антитезу із порівнянням. У першому випадку слова повинні бути протилежними за лексичним значенням.
Особливості антитези
Описані нижче властивості роблять антитезу важливим і часто використовуваним прийомом у літературі та риториці.
- Контрастність. Антитеза підкреслює відмінності між протилежними поняттями або ідеями, роблячи їх більш виразними.
- Симетрія. Часто антитеза використовує симетричну структуру, що робить порівняння більш помітним. Наприклад, “Вона любила світанок, він — сутінки”.
- Змістовна глибина. Антитеза допомагає глибше розкрити сенс ідеї або теми, оскільки протиставлення викликає рефлексію і глибше розуміння.
- Емоційний ефект. Використання антитези може посилювати емоційний вплив тексту, роблячи його більш захоплюючим і вражаючим.
- Риторичний прийом. Антитеза часто використовується в риторичних промовах і літературі для створення переконливих аргументів і посилення висловлених думок.
- Підкреслення. Антитеза допомагає підкреслити важливі ідеї або аспекти тексту, роблячи їх більш запам’ятовуваними для читача або слухача.
- Логічна структура. Антитеза може допомагати впорядковувати текст, створюючи логічні контрасти, що полегшує розуміння та сприйняття інформації.
Приклади антитези в літературі
Зустріти антитези в літературі – фрази протиставлення – можна навіть у відомих казках:
- «Аліса в країні див». В творі є порівняння реального світу й вигаданого, що суперечить уявленням дівчинки й змушує постійно замислюватися над тим, що тут відбувається.
- «Хлопчик-зірка». Антитеза проглядається у рисах характеру головного героя. З одного боку він тихий, бідний хлопчина, але володіє магічними знаннями й може здійснювати чудеса.
- «Снігова королева». В казці добре описана боротьба добра й зла, порівняння Герди та маленької розбійниці, які були однакового зросту, але зовсім різні за поведінкою. Одна лагідна й тендітна, інша зухвала й нестримна. Тут протиставляються троянди й сніжинки, літо і зима, радість і байдужість, гаряче серце і холодна крижинка.
- Казка «Соловей». В казці порівнюється розкіш палацу та самотність пташки усередині цієї величі. Читач бачить два різні світи, що зійшлись у нерівному протистоянні.
Антитезу можна знайти в багатьох класичних літературних творах, ось ще кілька прикладів:
- Вільям Шекспір, “Ромео і Джульєтта”. У цій трагедії є багато прикладів антитези, зокрема відомий рядок “О ненависна любов, о люба ненависть!”.
- Чарльз Діккенс, “Повість про два міста”. Початковий рядок роману є прикладом антитези: “Це був найкращий час, це був найгірший час, століття мудрості, століття безумства, дні віри, дні безнадії, пора світла, пора темряви, весна надій, мороз відчаю, у нас все було попереду, у нас попереду нічого не було…”
Такі художні засоби, як антитеза в літературі – протиставлення, – допомагають глибше поринути у проблему казки, твору, замислитись над персонажами та їх діями. Позитивне й негативне ставлення впливає на характер читача, навчає гарним вчинкам.
Також радимо ознайомитися з матеріалом – “Що таке астероїд та звідки беруться астероїди – 20 цікавих фактів для дітей“
Відео пояснення антитези з прикладами
У відеоролику роз’яснюється роль антитези та наводяться приклади застосування цього художнього засобу.
Часті запитання
Де найчастіше можна зустріти антитезу в літературі?ʼ
Антитезу в літературі найчастіше можна зустріти у таких типах творів:
Поезія. Особливо в сонетах, ліриці та епічних поемах.
Драматургія. У п’єсах та трагедіях для створення сильного драматичного ефекту.
Романи. У романах для підкреслення контрастів між персонажами або ситуаціями.
Новели. У коротких оповіданнях для створення яскравих образів і підкреслення ключових ідей.
Притчі та байки. Для ілюстрації моральних уроків через контрастні образи.
Філософські твори. Для протиставлення різних ідей і концепцій.
Есе. У аналітичних та критичних есе для підсилення аргументів.
Ораторські промови. Для ефективного донесення думок і переконання аудиторії.
Журналістські статті. Для підкреслення контрастів між подіями або явищами.
Рекламні тексти. Для створення запам’ятовуваних слоганів і підкреслення переваг продуктів чи послуг.
В літературі антитезу найчастіше називають так: протилежність, протиставлення, контраст.
Контраст між персонажами, явищами, виявлення суперечностей та головної проблеми у творі, створення сатиричного та гумористичного відтінку висловлювань, надання контрастності та багатогранності сюжетним лініям.