Історик Ярослав Грицак оцінив імовірність того, що Україна може піти шляхом так званого «корейського сценарію», про який раніше згадував Володимир Зеленський. За його словами, це один із найбільш реалістичних варіантів завершення активної фази війни. Водночас, наголошує дослідник, усе залежить від зміни політичної ситуації в Росії – без цього сценарій навряд чи запрацює.
Що мають на увазі під «корейським сценарієм»
У публічних дискусіях цим терміном зазвичай називають тривале перемир’я з лінією розмежування та без підписання повноцінного мирного договору. Для порівняння: Корейська війна завершилася перемир’ям 1953 року, після чого півострів залишився поділеним і демілітаризованим по лінії зіткнення. У застосуванні до України це означало б «замороження» фронту з акцентом на безпеку і контроль режиму припинення вогню.
Такий підхід, на думку багатьох експертів, може створити «вікно тиші» для відновлення економіки й логістики, але водночас закріпити тимчасову лінію поділу на невизначений строк. Саме тому дискусія навколо нього залишається вкрай чутливою і потребує чітких політичних гарантій.
Чому все впирається в Москву
Грицак підкреслює: нинішня війна значною мірою має персоніфікований характер – це «особиста війна Путіна». Поки у Кремлі не відбудеться поворот – як кадровий, так і курсова зміна – реальні перемовини виглядають малоймовірними. Умовно кажучи, без відходу Володимира Путіна або радикального перегляду його політики дипломатичне вікно залишатиметься зачиненим.
- Серед факторів, які в публічних дискусіях часто називають вирішальними: внутрішні зміни в російському керівництві та векторі зовнішньої політики.
- Консолідований тиск міжнародних партнерів і безпекові гарантії для України можуть стати умовою будь-якого формату перемир’я.
- Позиція України незмінна – безпека громадян і територіальна цілісність залишаються пріоритетом у будь-якій моделі мирного врегулювання.
Можливі наслідки для України: плюси і ризики
Потенційне перемир’я за «корейським» зразком може тимчасово знизити інтенсивність бойових дій і зберегти життя. Це дало б ресурс для оборонного переоснащення та відновлення критичної інфраструктури. Водночас виникають ризики «замороження» конфлікту, посилення мілітаризації лінії розмежування та тривалої невизначеності для громадян на прифронтових територіях.
Ключове питання – хто і як гарантуватиме виконання домовленостей. Без надійних механізмів контролю, міжнародних гарантій і чіткої політичної рамки будь-яке перемир’я може перетворитися на паузу перед новою ескалацією. Саме тому експерти наголошують на важливості ширшого пакета безпеки разом із політичними кроками.
Ярослав Грицак вважає «корейський сценарій» одним із найбільш реалістичних, але наголошує: «потрібно, щоб щось сталося в Росії», зокрема відхід або зміна Путіна. Навіть тоді це не гарантує швидкого миру, але «дасть шанс на реальні перемовини».
Сигнал до читача: рішення можливе лише після зміни умов
Із цього висновок простий: перспективи «корейського сценарію» напряму залежать від політичних трансформацій у Росії. Поки вони не відбулися, Україні доведеться поєднувати оборону, дипломатичну роботу та координацію із союзниками. Стежимо за заявами ключових фігур і тримаємо фокус на безпеці – саме вона визначатиме контури будь-якого майбутнього домовленості.
