У публічному просторі – дедалі більше цифр про СЗЧ та дезертирство. Однак, за словами народного депутата від «Слуги народу» Олександра Федієнка, ці показники варто читати обережно. В ефірі «Новини.LIVE» він наголосив: справи не дорівнюють людям, а різкий ріст – часто наслідок технічних і процедурних накладок. Головний виклик, каже він, у тому, що війна вимагає максимальної дисципліни, тоді як значна частина особового складу прийшла з цивільного життя.
Справи проти людей: де губиться статистика
За словами Федієнка, зростання проваджень щодо СЗЧ за два роки – за два роки – у чотири рази – стосується кількості справ, а не унікальних військовослужбовців. На прикладі 10 кейсів він з’ясував, що половина виявилась дубльованою. До дублювання призводить, зокрема, ситуація, коли один боєць кілька разів залишав частину і повертався, а кожен епізод окремо фіксувався у звітах.
Ще одна типова причина – відкрите провадження одразу після зникнення з позицій. Згодом виявляється, що військовий був поранений та опинився у шпиталі з іншим підрозділом, але справу вже врахували в статистику. Тож, підкреслює нардеп, помилки у звітах і поспішні висновки спотворюють сприйняття масштабу проблеми.
- Повторна поява однієї особи у звітах після кількох епізодів відсутності;
- Провадження, відкриті через тимчасову втрату зв’язку з пораненими;
- Технічні неточності та різні підрозділи обліку.
«Тут треба дослідити та порівняти кількість справ і кількість реальних людей», – наголосив Федієнко.
Цивільний бекграунд і армійська дисципліна
Федієнко вважає, що проблема самовільного залишення місця служби не зводиться до втоми чи емоцій. На фронті зараз значною мірою воюють люди з мирних професій – менеджери, електрики, водії. Часто вони намагаються переносити цивільні підходи на військову систему, де ключовим елементом є дисципліна. За словами нардепа, непрофесійна армія неминуче проходить етап адаптації до бойових стандартів, а армія тримається на дисципліні – це фундамент.
«Армія передусім тримається на дисципліні. Це найголовніший фундамент будь-яких збройних сил», – підкреслив народний депутат.
«Безглузді накази» і швидка динаміка фронту
Скарги на недалекоглядні рішення командирів Федієнко називає темою для окремої дискусії. За його словами, командири часто виконують розпорядження зверху з тими ресурсами, які є. Тренди на фронті теж змінюються: нещодавно багато хто прагнув перейти з піхоти до підрозділів БпЛА через нижчі ризики, але зараз, за словами нардепа, ворог активно «вибиває» операторів безпілотників – цільові атаки на пілотів БпЛА стають звичними.
Отже, «безглузді накази» – дискусійна тема, де контекст і обмежені ресурси інколи визначають рішення, непомітні з цивільної точки зору.
Що це означає для суспільства та армії
Посилена увага до коректності обліку потрібна не для косметики статистики, а задля реального управління ризиками. Якщо звіти рахують справи, а не людей, суспільство отримує хибну картину масштабу проблеми, а кадрові і дисциплінарні рішення стають менш точними. Тому, наголошує Федієнко, потрібно звіряти кількість справ і реальних людей, а також зміцнювати культуру командування, де береження особового складу – пріоритет.
У цьому контексті резонує теза військових експертів: боротьба з СЗЧ потребує не лише законодавчих рамок, а й системної роботи з мотивацією, підготовкою та ротаціями. Нардеп також зазначив, що звертається до військового керівництва щодо командирів, які, за сигналами знизу, нехтують безпекою підлеглих.
Коротко: рахувати людей, а не справи
Головна думка проста: точний облік і дисципліна – дві опори стійкості війська. Статистика має відображати реальність, а командування – берегти людей і адаптуватися до динаміки фронту. Лише так рішення будуть справді ефективними і чесними щодо суспільства.
