Новий аналіз ставить у фокус запитання, яке часто звучить у публічному просторі: наскільки реалістичні плани Кремля щодо повної окупації України. Висновок аналітиків ставить тверду межу: за поточних темпів просування ці наміри розтягуються на десятиліття. Під час «літнього наступу» від травня російські сили змогли захопити лише 0,4% української території, і це формує базу для консервативних розрахунків.
Що показали розрахунки
За оцінками, якщо динаміка не зміниться, повне захоплення території України Росією теоретично відсунеться на щонайменше 103 роки. Аналітики також вказують, що навіть більш обмежена мета – остаточно окупувати Донецьку, Луганську, Запорізьку та Херсонську області – у межах такого темпу можливa не раніше червня 2030 року. Ключова причина – повільне просування та суттєві втрати окупантів на лінії фронту. Поточна статистика просування, обчислена від початку «літнього наступу», засвідчує мізерний приріст у площах контролю.
Під час «літнього наступу» від травня російські війська захопили лише 0,4% території України; за такими темпами повна окупація теоретично віддаляється щонайменше на 103 роки, а завершення окупації чотирьох областей – не раніше червня 2030 року.
Де фронт залишається стабільним
Попри натиск, ключові міста на Донеччині – Покровськ та інші – залишаються під контролем України. Це означає, що найгучніші заяви про «прориви» не конвертувалися у стратегічні зміни на мапі. У підсумку темп наступу лишається фрагментарним і нерівномірним.
Втрати та співвідношення
У матеріалі наголошується, що російські підрозділи під час просування зазнають значних втрат. Водночас навіть у найбільш песимістичній для Києва оцінці аналітики припускають, що втрати України можуть становити близько «один до п’яти» у порівнянні з втратами РФ. Це співвідношення впливає на стійкість оборони та можливість утримувати рубежі в довшій перспективі.
Як рахували: припущення та межі
Оцінки базуються на простій екстраполяції: за основу беруться поточні темпи просування і переносяться на перспективу без урахування різких змін у ресурсах, стратегії чи зовнішній підтримці. Це не прогноз неминучих подій, а умовний сценарій «за інших рівних». Будь-яка зміна інтенсивності боїв, озброєння чи логістики може або прискорити, або сповільнити динаміку. Важливо: такі підрахунки відображають ситуацію на момент публікації, а не фіксують її назавжди.
Що це означає для читачів
- Поточні дані демонструють відсутність швидких результатів для агресора в масштабах країни.
- Сценарій з «103 роками» – це індикатор, що швидке захоплення України не проглядається в існуючих умовах.
- Ключові центри на сході, зокрема Покровськ, і надалі залишаються під контролем ЗСУ – оперативна мапа не змінилася кардинально.
- Навіть у скептичних оцінках щодо втрат Україна зберігає кращий показник співвідношення у порівнянні з РФ.
Маркер часу
Червень 2030 року у цій оцінці фігурує як найраніша межа, коли РФ могла б завершити окупацію чотирьох частково захоплених областей за нинішніх темпів. Це не гарантія подій, а орієнтир для розуміння масштабу часу, який вимагають заявлені Кремлем цілі.
Що далі
Аналіз підкреслює: війна має затяжний характер, а отже, вирішальними лишаються ресурси, логістика та міжнародна координація. Для цивільних це означає потребу зберігати інформованість, підтримувати стійкість і планувати життя з урахуванням тривалої небезпеки. Темпи на фронті можуть змінюватися, але викривлені очікування – найгірший порадник.
Резюме без ілюзій
Сухі числа про 0,4% території за кілька місяців і горизонт у 103 роки не залишають місця для міфів про «стрімку окупацію України». Це тверезий орієнтир, який допомагає бачити масштаб виклику – і ціну опору.
