Дві назви в системі Укрзалізниці можуть стати історією. За висновком Українського інституту національної пам’яті, «Південно-Західна залізниця» та «Південна залізниця» не відповідають вимогам закону про засудження російської імперської політики і деколонізацію топонімії. Ідеться не про косметику – а про усунення колоніальних маркерів, успадкованих із радянських часів та ще глибше – з практик Російської імперії. Розбираємось, чому саме ці назви опинилися під прицілом і які кроки можуть бути далі.
Що саме зафіксував УІНП
Експерти інституту дійшли висновку, що обидві назви зберігають імперську логіку простору – не прив’язану до України, а до колишніх центрів влади Російської імперії та СРСР. Саме це робить їх такими, що не узгоджуються з нормами профільного закону про деколонізацію топонімів. Подальше використання цих позначень розцінено як пропаганду російської імперської політики, що суперечить чинному правовому підходу до очищення публічного простору.
«Назва регіональної філія „Південно-Західна залізниця“ ПАТ „Укрзалізниця“ пов’язана з реалізацією російської імперської політики і є історико-географічним атавізмом, що не відповідає сучасному адміністративно-територіальному поділу України». Також у висновку йдеться, що подальше функціонування таких назв є «пропагандою російської імперської політики».
Де працюють ці філії насправді
«Південно-Західна залізниця» обслуговує центральні та північні регіони, а саме: Київську, Вінницьку, Житомирську, Чернігівську, Сумську, Хмельницьку області, а також частини Рівненської, Чернівецької, Черкаської, Полтавської та Тернопільської областей. Жодного відношення до умовного «південного заходу» України ця географія не має. «Південна залізниця» працює на території Харківської, Полтавської та Сумської областей – її «південність» історично відраховувалась не від карти України, а від розташування щодо Москви.
Чому це вважають колоніальним спадком
Історичні корені назв лежать у Російській імперії кінця ХІХ століття та логіці «Південно-Західного краю» відносно Санкт-Петербурга. Надалі ці орієнтири було збережено у радянські часи, тож у незалежній Україні вони сприймаються як історико-географічні анахронізми. Власне, походження від імперських центрів і є причиною, чому такі найменування не узгоджуються з сучасним адміністративно-територіальним устроєм держави. Закон про деколонізацію вимагає усунення назв, що відтворюють імперську оптику або увічнюють бездержавний статус України в минулому.
Що може бути далі
Висновок УІНП створює правові підстави для перегляду назви кожної з філій у межах законодавства про деколонізацію топонімії. Рішення про перейменування, як правило, приймаються уповноваженими органами та самою Укрзалізницею з урахуванням висновків експертів і норм закону. Потенційне оновлення назв дозволить узгодити корпоративну топоніміку зі сучасним адміністративним поділом України і прибрати застарілі орієнтири на імперські столиці. Часові рамки та можливі нові варіанти назв публічно не оголошувалися.
Контекст: як уже змінювались назви в Україні
У межах декомунізації вже перейменовувалися великі населені пункти – зокрема, обласні центри Дніпро та Кропивницький. Принцип схожий: відмова від назв, що апелюють до радянської чи імперської спадщини, на користь нейтральних або локально вмотивованих. Сфера інфраструктури не виняток – закон поширюється й на публічні найменування, які формують інформаційний простір і впливають на навігацію та ідентичність.
Коротко: куди рухається колія
Оцінка УІНП фіксує: «Південно-Західна» і «Південна» назви не узгоджуються із законом і логікою сучасної України. Для читачів це означає можливу зміну звичних табличок і карт – заради чіткішої, неколоніальної навігації. Коли процес стартує і як саме називатимуть філії – стане відомо після рішень компетентних органів.
