В Україні знову на порядку денному тема участі жінок у секторі оборони. Голова Ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ Іван Тимочко пояснив, чому формування резерву за спеціальностями є військово доцільним, а військова служба жінок є добровільною. За його словами, такий підхід здатен зменшити тиск щодо призову і перевести дискусію з емоцій у практичну площину. Ідеться не про примус, а про розумне планування ресурсів у час війни.
Що пропонує Рада резервістів
Тимочко виступає за реєстр спеціальностей, потрібних під час мобілізації – насамперед тих, які критично важливі для тилу та управління. Йдеться про системний облік фахових компетенцій, які можуть знадобитися у разі розширення потреб ЗСУ. Такий реєстр не означає автоматичного призову, але дозволяє швидко закривати дефіцитні позиції.
Військовий також наголошує, що поділ професій на «чоловічі» та «жіночі» – застарілий підхід. Ключове – наявність компетенцій і мотивації, адже повномасштабна війна потребує людей у сотнях напрямів, а не лише в бойових підрозділах.
Які спеціальності критично важливі
За словами Тимочка, у переліку потенційно необхідних – як медичні, так і адміністративні та технічні фахи. Серед них:
- медики та медсестри;
- бухгалтери та фінансисти;
- юристи й кадровики;
- фахівці з інформаційної безпеки та кіберзахисту;
- журналісти, комунікаційники, аналітики.
Саме ці напрями допомагають тримати оборону системно – від логістики до інформаційної стійкості. Служба – це не лише фронт, і цю рамку важливо закріпити в публічній дискусії.
Добровільність і дискусія без маніпуляцій
Тимочко підкреслює: служба жінок в Україні є добровільною. Примусові сценарії не обговорюються – натомість увага зосереджена на тих, хто готовий і може закрити дефіцитні ролі. Водночас він застерігає від політичних маніпуляцій навколо теми обліку та можливого призову, які лише розпалюють паніку і відволікають від змістовних рішень.
«Я постійно кажу: чим менше жінки ховатимуться “за спиною” чоловіків, тим менше буде голосів за призов жінок під тиском».
Військовий закликає вести відповідальну дискусію – відкрито, без емоцій і з урахуванням реальних потреб оборони та економіки.
Міжнародний досвід
Приклади Ізраїлю, Австрії, скандинавських та деяких арабських країн демонструють: участь жінок у секторі безпеки нормально інтегрована в державну політику. Там не драматизують сам факт служби, а вибудовують системи підготовки і розподілу за професійними компетенціями. Такий досвід може бути корисним для української моделі резерву.
Не лише фронт: де потрібні фахівчині
Збройні Сили потребують людей у тилових та штабних підрозділах, у кіберпросторі, в аналітиці та комунікаціях. Для значної частини цих ролей не потрібні значні фізичні навантаження, зате критичними є професійні навички та дисципліна. Саме тут добровільна участь жінок може суттєво посилити обороноздатність – без руйнівного відтоку працівників із ключових цивільних галузей.
«Служба — це не тільки робота на фронті».
Окремий вектор дискусії – чи варто й як саме заміщати виробничі професії, де чоловіків масово призивають. Тимочко пропонує обговорювати це точково, з огляду на реальну доцільність у кожному випадку.
Фактор безпеки: без поділу за статтю
На тлі постійних обстрілів українських міст військовий нагадує: загроза не розрізняє стать. Тому суспільна розмова про резерв має базуватися на спільній відповідальності та прозорих правилах, а не на стереотипах. Спростити облік, чітко окреслити спеціальності, надати зрозумілі умови служби – ці кроки зменшать тривожність і допоможуть залучити мотивованих фахівців.
Контекст: чому тема повернулася
Раніше радниця з гендерних питань ЗСУ Оксана Григор’єва зазначала, що від 2014 року Україна фактично не популяризувала тему стройової армії для жінок. На її думку, якби суспільне обговорення та інформування стартували раніше, дискусія сьогодні була б менш болісною і хаотичною.
Підсумок – «Резерв без паніки»
Формування резерву за спеціальностями і добровільна служба жінок – це шлях до керованої мобілізації без зайвого тиску. Прозорий реєстр, чесна комунікація та відсутність політичних маніпуляцій знимуть напругу в суспільстві й дадуть армії потрібні кадри. Рішення просте: менше емоцій – більше планування та поваги до вибору кожної і кожного.
