Україна прощається з Лідією Степанівною – 98‑річною жінкою з Очеретиного на Донеччині, чий тихий подвиг торкнувся багатьох. У квітні 2024 року вона пішки вийшла з окупованого Очеретиного, подолавши близько 10 км під вогнем. Сьогодні стало відомо про її смерть – повідомлення з’явилося від місцевого політика. Її історію згадує країна, адже вона стала уособленням сили людей, які йдуть до свободи, попри все.
Хто повідомив і що підтверджено
Про смерть Лідії Степанівни поінформував депутат Львівської міської ради Ігор Зінкевич. За його словами, саме ця жінка у віці 98 років у 2024 році перейшла лінію бойових дій, аби опинитися на підконтрольній Україні території. Офіційні дані щодо дати та обставин смерті не уточнювалися.
«Померла бабуся, яка пішки вийшла з Очеретиного. Їй було 98. У 2024 році вона подолала близько 10 кілометрів фронту, щоб бути на підконтрольній українській території», – написав Ігор Зінкевич.
Її перехід у квітні 2024 року: як це було
Лідія Степанівна разом із сином, невісткою та онукою вирішила самостійно вибиратися на безпечнішу територію, проте на певному етапі рідні розділилися. Жінка йшла цілий день без їжі та води, кілька разів падала від утоми і, за її словами, «засинала». Вона рухалася, спираючись на дві палиці, і змогла пройти маршрут під обстрілами. Її шлях у медіа називали 10‑кілометровим переходом фронтовою зоною.
Контекст: Очеретине і лінія бойових дій
Очеретине на Донеччині перебуває під контролем російських військ. Для місцевих мешканців вихід із села означає перетин ділянок із високими ризиками, мінною небезпекою та обстрілами. Дії цивільних у таких умовах нерідко стають питанням виживання, адже регулярна евакуація в активних зонах бойових дій обмежена або тимчасово неможлива.
Чому про неї говорив світ
Історію Лідії Степанівни описувало міжнародне видання The New York Times, акцентуючи на її витривалості та виборі йти вперед попри вік і небезпеку. Її дім було зруйновано під час бойових дій – оселю зруйнували росіяни. Символізм цієї історії – у людській рішучості повернути собі безпеку, коли інші варіанти вичерпано.
Що це означає для нас
Історія Лідії Степанівни – про стійкість і гідність. Вона нагадує про ціну безпеки для цивільних у прифронтових громадах і про важливість допомоги тим, хто намагається вибратися з небезпеки. Для читачів це сигнал підтримувати ініціативи, що сприяють евакуації та базовій допомозі, а також ділитися перевіреною інформацією про безпечні шляхи виходу з зон ризику.
Пам’ять, що веде далі
Померла 98‑річна Лідія Степанівна, але її дорога – приклад, який залишиться з нами. Її кроки під обстрілами – нагадування, що людська відвага не має віку. Пам’ятаючи про таких людей, ми краще розуміємо цінність кожного врятованого життя та необхідність підтримки тих, хто ще в дорозі до безпеки.
