Чи повернуться українці після війни, і скільки саме? На це запитання відповідає новий прогноз Інституту демографії та досліджень імені Михайла Птухи. За оцінкою директорки установи Елли Лібанової, додому може приїхати лише близько третини тих, хто нині перебуває за кордоном. Вирішальним залишиться одне – питання безпеки.
“І чим швидше закінчиться війна, тим більше людей повернеться”. “У перші два тижні повномасштабного вторгнення 200 тисяч чоловіків повернулися в Україну – нині такого потенціалу вже немає”.
Безпека як головний маркер рішення
На першому місці – особиста і родинна безпека. Навіть ті, хто не зміг повноцінно адаптуватися за кордоном, не ризикуватимуть, якщо відчуватимуть загрозу. Експертка наголошує: швидше завершення війни напряму підвищить частку повернень.
Схожі міграційні хвилі у світі підказують сценарій: після балканських війн додому повернулася близько третини вимушених переселенців – українська динаміка може бути подібною.
Адаптація за кордоном: робота, діти, житло
Серед вагомих причин залишатися – знайдена робота, навчання і психологічний комфорт дітей, а також доступ до житла. За даними польської статистики, 70% українських жінок нині працюють, і це знижує тиск на швидке повернення.
Тим, хто виїхав із маленькими дітьми чи доглядає хворих родичів, складніше оперативно змінити країну проживання. Повернення часто відкладається через побутові та бюрократичні бар’єри.
Сімейні сценарії: коли рішення не однакові
Рішення про повернення залежить від того, чи виїхала вся родина. Якщо близькі залишилися в Україні, тяга до дому сильніша. Водночас для сімей, де чоловік служить або воює, питання, де саме возз’єднається сім’я, може стати визначальним.
Якщо у військового в тилу не лишилося житла чи зрозумілих перспектив, родина може довше зважувати кроки та обирати безпечнішу траєкторію.
Чому прогноз змінився: від 60% до третини
На старті повномасштабного вторгнення патріотична мотивація працювала потужно – десятки тисяч українців повернулися добровільно. Але з плином часу люди ретельніше оцінюють ризики й перспективи, і готовність до негайного повернення знижується.
За словами Лібанової, оптимістичні очікування 2022 року про можливе повернення 60% сьогодні виглядають нереалістичними. Натомість оцінка зсунулася до орієнтовно однієї третини.
Що впливатиме на вибір: короткий чек-лист
- Безпека регіону проживання – ключова умова повернення.
- Відповідність роботи кваліфікації та рівень доходу.
- Навчання і соціалізація дітей у школах та садках.
- Наявність житла в Україні і можливість швидко облаштуватися.
- Стан здоров’я та догляд за родичами.
- Сімейні зв’язки і перспектива возз’єднання.
- Правовий статус за кордоном і умови легального перебування.
Позиція приймаючих країн: поверненню теж сприятимуть
За підсумками міжнародних обговорень, на які посилається експертка, держави, що прийняли українців, також зацікавлені в їхньому поверненні після завершення війни. Очікується використання інструментів, що не стимулюватимуть довготривале закріплення за кордоном.
Серед можливих кроків називають підходи, коли умови легального перебування не спрощуватимуться у довгу, а міграційна політика фокусуватиметься на підтримці реінтеграції вдома.
Погляд на перспективу
Якщо українці трактуватимуть закордон як короткий перепочинок на 1-2 роки, вони не поспішатимуть змінювати налагоджений побут. Переламати тенденцію можуть лише безпека, житло і робота в Україні.
Синхронні дії держави та бізнесу – від запуску програм працевлаштування до відновлення інфраструктури й освіти – здатні збільшити частку тих, хто готовий повернутися.
Що це означає для кожного
Тренд на повернення формуватиметься поступово. Головний сигнал – держава має інвестувати в безпеку і реінтеграцію вже сьогодні, щоб завтра українці мали чіткі підстави для рішення повернутися.
Висновок “Назад додому – коли є заради чого” – як тільки з’являються гарантії безпеки, робота за фахом і можливість влаштувати дітей, рішення рухатися додому стає простішим. Плануйте, зважуйте і стежте за програмами підтримки – це допоможе не втратити момент.
