Предстоятель Української православної церкви Київського патріархату Філарет оприлюднив духовний заповіт, у якому окреслив бачення церковного устрою після своєї смерті. Документ підкреслює курс на розвиток українського православ’я як автокефальна Церква та містить конкретні вказівки щодо поховального чину. Подія може стати маркером майбутніх дискусій у середовищі вірян і духовенства – від питання єдності до практичних кроків громад.
Що саме прописано у заповіті
За повідомленням УПЦ Київського Патріархату, Філарет наголошує на потребі консолідації та повної самостійності українського православ’я. Йдеться про заклик до єпископату і вірян зібрати новий об’єднавчий Собор для створення єдиної Української Православної Церкви – незалежна від Москви та Константинополя, з патріархом на чолі. Окремо він зазначає, що залишається чинним предстоятелем УПЦ Київського Патріархату, а не почесним патріархом Православна церква України.
- Похоронний обряд – чин відспівування і поховання – мають звершити ієрархи УПЦ КП.
- Місцем поховання Філарет визначає Володимирський кафедральний собор у Києві.
- Участь представників ПЦУ у цих обрядах не передбачається на його прохання.
“Після моєї смерті чин відспівування і поховання мають здійснити архієреї УПЦ Київського Патріархату у Володимирському кафедральному соборі Києва, а не представники ПЦУ”.
Контекст: як формувалася сучасна структура
Об’єднавчий собор 2018 року сформував Православну церкву України, до якої увійшли УПЦ КП, УАПЦ та частина ієрархів УПЦ Московського патріархату. Пізніше Вселенський патріарх Варфоломій надав ПЦУ Томос про автокефалію. У 2019 році Філарет заявив про вихід зі складу нової церкви та про “відновлення” діяльності УПЦ КП. Його підтримали кілька ієрархів, переважно з Росії.
Нині УПЦ КП – невелика релігійна структура з обмеженою кількістю парафій, зосереджених переважно у Києві, зі своїм головним осередком у Володимирський кафедральний собор. При цьому в Росії продовжує діяти так званий “російський екзархат” УПЦ КП, очолюваний митрополитом, відомим публічними заявами на підтримку російського царя Миколи ІІ.
Чому це важливо: можливі наслідки
Заповіт Філарета може активізувати дискусію про формат єдності та управління в українському православ’ї. Заклик до нового Собору – політично і канонічно чутливий крок, який потребує широкої підтримки духовенства й мирян, аби мати практичне продовження. Водночас сам документ не має прямого юридичного впливу на чинний статус ПЦУ, яка отримала автокефалію від Вселенського патріархату.
Для громад і парафіян це означає, що найближчим часом можливе посилення внутрішньоцерковних дискусій щодо моделі управління та участі у міжконфесійному діалозі. Практичні аспекти, зокрема питання поховального чину, зафіксовані у заповіті для виконання духовенством УПЦ КП.
Що далі
Реалізація ідей заповіту залежить від позиції єпископату, парафій та церковних інституцій. Чи відбудеться новий Собор – наразі відкрите питання, адже потрібен широкий консенсус і визначена процедура. Поховальні розпорядження, викладені у документі, вказують на бажання Філарета зберегти обряди саме в юрисдикції УПЦ КП.
Підсумок: сигнали для єдності
Духовний заповіт Філарета фіксує його бачення майбутнього українського православ’я – єдина автокефальна Церква і чіткі правила для власного поховання. Для вірян це насамперед орієнтир і заклик до діалогу – рішення ж залежатимуть від церковної спільноти та її готовності домовлятися.
