У публічному просторі – нова дискусія навколо теми народжуваності. Священник УГКЦ Дмитро Романко оприлюднив у соцмережах позицію про «демографічну відповідальність» під час війни. Його формулювання про 3+ дітей спричинило широкий резонанс та тисячі обговорень. Для частини аудиторії це – відлуння болючої теми втрат і прав людини, для інших – спроба підняти демографічне питання.
Що саме сказав священник
У власному дописі Дмитро Романко заявив, що відмова від народження трьох і більше дітей нібито знецінює жертву військових. Автор пов’язав ідею демографічного зростання з майбутнім країни під час війни. Його позиція викладена у категоричній формі, що й стало тригером для публічної критики.
«Відмова від народження 3+ дітей робить загибель наших військових даремною. Бо навіщо віддавати своє життя за країну, в якій і так проживатимуть інші народи?»
Реакція користувачів соцмереж
Слова Романка викликали різку критику у коментарях. Частина аудиторії звинуватила священника у знеціненні життя військових та у спробі нав’язати жінкам обов’язок народжувати. Користувачі також згадали попередні дописи автора, які, за їх словами, містили мізогінні висловлювання, позиції проти права на аборт та судження, що вони називають проявами «репродуктивного насильства».
Ключові претензії аудиторії
- Теза про «демографічний обов’язок» як тиск на жінок і родини.
- Пов’язування народжуваності з цінністю життя військових.
- Згадки про попередні публікації автора, які користувачі вважають дискримінаційними.
Чому ця тема так чутлива
Під час повномасштабної війни суспільство особливо гостро реагує на будь-які публічні оцінки, які торкаються втрат і приватних рішень родин. Питання народжуваності стосується не лише демографії, а й прав, безпеки та доступу до підтримки. Тому дискусія виходить за межі церковних настанов і стосується ширшого контексту – від соціальної політики до етики публічної комунікації.
Що це означає для читачів
Дебати довкола заяв духовенства показують: розмови про демографію мають бути точними, коректними та чутливими до досвіду людей. Для кожного це нагадування уважно ставитися до мовних формулювань, особливо коли йдеться про родинні рішення та пам’ять про полеглих.
Фінальний акцент: слова, що формують дискусію
Ця історія – про вагу публічних висловлювань і реакцію суспільства на крайні судження. Відкритий діалог без стигми допомагає тримати фокус на головному: підтримці родин, повазі до життя військових і відповідальній комунікації в часи випробувань.
